Психологія особистості. СОЦІАЛЬНІ РОЛІ.

Вчені, які займалися вивченням рольової поведінки, вважали, що соціальне життя подібне до театрального дійства з усіма його атрибутами—ролями, сценарієм. Сценарна теорія Е. Берна ( Ігри в которие...)—типові ігри і сценарії, які люди засвоюють і підкорюються їм, інколи всупереч своїм потребам і бажанням.

Як і театральні, суспільні ролі передбачають певну свободу її виконання, тому ми із задоволенням можемо подивитись один і той же спектакль у виконанні різного акторського складу. При цьому певні аспекти ролей є обов'язковими. Студент, наприклад повинен хоча б звитись на іспитах, писати курсові і отримати хоча б мінімальну кількість оцінок.

Якщо для якоїсь соціальної категорії передбачено лише небагато норм (наприклад, пішоходи мають триматися правого боку тротуару і не перебігати через дорогу) ми не розцінюємо цей набір як соціальну роль. Для виникнення ролі необхідна ціла система норм.

Соціальна роль—відносно стійкий шаблон поведінки, що включає набір норм, які вироблені в даному суспільстві для виконання певної соціальної функції.

Рольова поведінка специфічно сполучає роль та індивідуальні особливості людини. Якщо людина тривалий час виконує певну роль, у неї можуть формуватись і закріплюватися певні особистісні риси, якості, властивості.

Види ролей:

соціальні - пов'язані з певними соціальними правами і обов'язками (учень, продавець, дочка)

міжособистісні - пов'язані з міжособистісними стосунками, які регулюються на емоційному рівні (лідер, ображений, коханий, нехтуваний).

Соціальний статус - величина престижу особистості зумовлена її місцем в суспільстві та особистісними якостями.

В багатьох дослідженнях і побутових ситуаціях люди, які отримали більш високий статус, починають сприймати себе як осіб, що заслуговують до себе кращого ставлення, або як більш здібних до керівної роботи. Експеримент: за жеребкуванням дослідження поділені на дві частини: одни стали менеджерами, інші - виконавцями. В ході експерименту менеджери керували роботою виконавців, давали їм розпорядження. Наприкінці експерименту і менеджери і виконавці стали вважати, що менеджери більш інтелігентні, наполегливі та відповідальні, тобто більш здатні до керівництва. В таких же численних дослідженнях з'ясовано, що виконання підлеглої ролі знижує самостійність.

Вплив ролі може бути і позитивним. "Пігмаліон" Бернарда Шоу - Еліза Дулітл виявила, що коли грає роль леді і присутні так її й сприймають, вона фактично стає леді.

У психотерапії є метод "терапія фіксованої ролі". Психотерапія починається з написання пацієнтом невеликого твору-характеристики самого себе з точки зору людини яка добре знає пацієнта. Вивчивши її, терапевт готує інший твір-характеристику вигаданого персонажу, чию роль пацієнт буде виконувати. Його просять повністю перевтілитися в образ персонажа - говорити, думати, відчувати як вигаданий персонаж. Роль, яку пише терапевт для клієнта включає принаймні одну характеристику, протилежну самопису клієнта - в цій поведінці він набуватиме новий досвід. Після цього повертається в своє Я і обговорює свій досвід.

Близький метод - імаготерапія (імаго - образ).Клієнту пропонується змінити імідж.

Оволодіння роллю. Оволодіти роллю примушує:

1.            Зовнішні вимоги

2.            Внутрішні мотиви.

За Леонт'евим існує два аспекти оволодіння роллю:

•        Технічний - оволодіння змістом

•        Смисловий - відношення до ролі

Під час оволодіння роллю виникає три основні проблеми:

1.            Складності засвоєння соц. ролі (першокласник, що немає шкільної
готовності)

2.            Неприйняття ролі (підліток - нехтування роллю учня - демонстрація
своєї індивідуальності). Якщо роль і уявлення про себе не спів­
падають, суперечать виникає внутрішній конфлікт. Якщо роль вище
можливостей Я з'являється перевтома, втрата віри у себе. Якщо роль
нижче   можливостей   Я,   виникають   такі   варіанти   розгортання
ситуації:

•        зміна ситуації;

•        витіснення із свідомості;

•                 раціоналізація - людина переконує себе та інших, що виконує роль за власним бажанням;

•        аутоагресія - гнів на себе.

3.       Порушення   міри   у   засвоєнні   ролі.   Роль   поглинає   людину
(професійна     деформація).     Засвоєна     роль     стає     частиною
особистісної  структури,   впливаючи   на  звички,   типові   форми
поведінки і характер.

Гендерні ролі - набір очікуваних зразків поведінки для чоловіків і жінок. У США всього 3% жінок у вищому керівництві компаній, але 99% - секретарей - жінок. В усіх країнах дівчата проводять порівняно багато часу, допомагаючи батькам, доглядаючи за маленькими дітьми, а хлопчикам частіше дозволяють грати без дозволу дорослих. Практично в усіх дитячих книжках дівчат частіше зображено з предметами домашнього побуту, а хлопчики в 5 разів частіше користуються інструментами.